- розкроїти
- —————————————————————————————розкро́їтидієслово доконаного видувикроїти
Орфографічний словник української мови. 2005.
розкроїти
Смотреть что такое "розкроїти" в других словарях:
розкроєний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розкроїтися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розкроєний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до розкроїти. || розкро/єно, безос. присудк. сл … Український тлумачний словник
розкроєність — ності, ж. Абстр. ім. до розкроєний … Український тлумачний словник
розкроїти — див. розкроювати … Український тлумачний словник
розкроювальний — прикметник … Орфографічний словник української мови
розкроювальник — іменник чоловічого роду, істота … Орфографічний словник української мови
розкроювальниця — іменник жіночого роду, істота … Орфографічний словник української мови
розкроюваний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
розкроювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
